Повні тексти творів

В лісі знявся переляк… Першим вісником прибіг сам не свій — аж мордочка йому

IMPROMTU PHANTASIE [1] Кожним разом, коли долітають до мене торжественні, поважні звуки дзвонів, пригадують

Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними,

(Про гетьмана Івана Сулиму) Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1635 році, був

Море грає, море грає, Хвиля хвилю доганяє: Наступає їй на п’яти — І не

Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна

Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись

«…сутеніє; раптом на галявині — кінь — самотній». Р. М. Рільке   Босий підпасок

В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки

— Товаришу командир! Завтра ви поведете нас у бій. Ми всі ось тут —

Спочатку автор цієї автобіографічної кіноповісті визнає, що в його повсякденне життя дедалі частіше почали

Каторжна — так її всі звали. — Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна

І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та

Новела І Бачу, як ти виходиш з своєї гірської оселі й дивишся вниз. —

Фрагмент з роману «Тронка» Блакитніє море. Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих

Новела У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами з побратимами у товаристві

(Поема) До лучче єсть на своей земли костю лечи, ине ли на чюже славну

Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє

І Не за вас се діялось, – давно колись, як панувала на Вкраїні удвозі

Ви були коли-небудь на річці на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку

Слово «письменник» походить від дієслова «писати», а не від якогось там іншого дієслова. Отже,

У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час

Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька:

(Із оповідань тюремної Шехерезади) ————————————— І раз Шехерезада так почав своє оповідання: — Слухайте.

З Костем сталася чудна кумедія. Діло вийшло так. Кость та ще троє хлопців —

Із життя дитячого будинку …Гу-гу! — трубить над ним вітер, бляхою гримить… Гу-гу!.. А

Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли

Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся