У неділю, 12 квітня, православні християни відзначають Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті. Воно вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям.
Великдень – родинне свято, яке збирає всю сім’ю разом. Воно завжди було пов’язане з глибоким осмисленням життя людини на Землі. Читайте у матеріалі, яке значення має великоднє привітання.
«Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!» Це головне вітання християн у велике церковне свято – Великдень. Читайте, звідки пішла традиція цих слів, що вони означають і як правильно христосуватися на Пасху.
Історія традиції христосування
Традиційне великоднє привітання, яке називається христосуванням, має бути скріплено триразовим поцілунком. Це давній слов’янський звичай вітати одне одного не тільки в перший день Воскресіння Христового, а й упродовж наступних сорока днів, тобто до самого свята Вознесіння.
Для християн число сорок завжди було символічним. За церковними канонами вважається, що саме на сороковий день після смерті душа людини відлітає на небо. А все тому, що Ісус Христос вознісся на небо по закінченні сорока днів після Свого воскресіння. При цьому Він дав настанову учням, щоб ті навчили всі народи християнській вірі, похрестивши їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Привітання «Христос воскрес» сягає корінням давніх апостольських часів і висловлює радість, подібній світлій радості апостолів, які дізналися про воскресіння Сина Божого.
Цікаво, що при зустрічі починати це вітання повинна молодша людина, звертаючись до старшої, а та їй відповідає.
Значення вітання «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»
Великдень – це особлива подія, яку святкують на честь великої радості людей за воскреслого Господа і за дарування усім нам вічного життя. А тому, промовляючи вітання «Христос воскрес!», віряни прагнуть донести цю щасливу звістку якомога більшій кількості людей, поширити свою віру і допомогти іншим людям повірити і стати на шлях істинний.
Давньої традиції великоднього привітання суворо дотримувалися віряни і передавали з покоління в покоління. Отже, вітаючи одне одного, християни поділяли велику радість і посвячували інших людей у віру в Христа.
