День народження українського історика, громадського і політичного діяча Михайла Грушевського відзначають 29 вересня. Він був головою Центральної Ради Української Народної Республіки у 1917-1918 роках.
Вклад Михайла Грушевського у розвиток української літератури чималий. Зокрема він разом з Іваном Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вісник», був одним з організаторів Української видавничої спілки.
Очоливши Центральну Раду, Михайло Грушевський був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Він закладав міцні підвалини української державності.
Гучні цитати Михайла Грушевського
- «Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії».
- «Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від ґрунту, я виростав серед мрій і фантазій, замкненим в собі відлюдком».
- «Тепер ми, самим очевидним чином, маємо боротьбу народів – великоруського і українського. Один наступає, другий обороняється. Історія цих двох «братніх народів» вступила в стадію, про яку оповідає біблійна історія перших братів: і запитав Бог, Каїне, де твій брат Авель?».
- «Доки народ живе, живе і його мова».
- «Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому».
- «Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови…»
- «Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію».
- «Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров’ю забезпечення цієї свободи».
- «Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі».
- «Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її».
- «Український народ належить до західноєвропейського чи, коротше кажучи, – просто-таки європейського кругу не силою тільки історичних зв’язків, які протягом століть зв’язали українське життя з західним, а й самим складом народного характеру».
- «Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди – поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю».
- «Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі,а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом».
- «Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно як незалежна держава».
- «У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв’язаним! Се перша умова і велика необхідність – вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу».
Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Він написав близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору.
Та насамперед Грушевський увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної «Історії України – Руси», справедливо названої метрикою нашого народу.