Маркус Браун незабаром знову повернеться в ринг. Він проведе бій проти нігерійського джорнімена Оланреваджу Дуродоли. Повертаючись після великої перерви, боєць готовий знову пробивати собі шлях до вершини. І це повернення, схоже, лише підігріває в ньому той голод, з яким він бився в напівважковаговиках із такими іменитими боксерами, як Жан Паскаль, Баду Джек і Артур Бетербієв.
Перемога над Джеком шість років тому — досі його найбільший успіх, але поразка технічним нокаутом від Бетербієва в дев’ятому раунді (грудень 2021) стала серйозним ударом по кар’єрі. Відтоді він провів лише один бій — переміг Адріана Тейлора рішенням суддів у дебюті в крузервейті в серпні 2023 року. Але потім знову був простій.
«Я не хотів брати перерву, і вона мені була не потрібна», — зізнається Браун. — «Просто так влаштований бокс, особливо коли у тебе немає промоутера. Але я сумував. Сумував за рингом, за залом, за своїми хлопцями, за щоденною роботою, спарингами, відточуванням форми, підготовкою плану…»
«Мені пропонували суперників — я погоджувався, і нічого з цього не виходило. Я думав, що і цього разу буде так само, але все склалося, і я радий».
Після недовгої роботи в Техасі з Дерріком Джеймсом, представник олімпійської збірної США 2012 року повернувся до рідного Стейтен-Айленда, до тренерів Гарі Старка-старшого і Шерифа Юнена.
«Стара школа», — каже він. А потім розкриває головну причину повернення:
«Бокс — моє перше кохання».
Часом дуже важко розлучитися з першим коханням — і саме в такому становищі зараз перебуває Браун. Подібні камбеки часто закінчуються катастрофою, але в даному випадку він ще досить молодий, щоб конкурувати на високому рівні, а крузервейт не найконкурентніший дивізіон. Тож шлях до великих боїв цілком реальний. До того ж у нього тепер є додаткові 11-12 кілограмів, і він може собі дозволити трохи більше маминих страв.
«Так уже», — сміється він. — «У напівтяжах я був майже дистрофіком. А зараз я почуваюся по-справжньому сильним — не борюся з вагою і з її мінусами. Не те щоб я їв усе підряд — усе ще сиджу на суворій дієті, — але загалом почуваюся краще. І справді почуваюся сильнішим».
Наскільки сильніший? За його словами — на рівні Супермена. Але ж він давно так себе не почував.
«Я відчував себе, ніби Супермен втратив свої сили», — згадує він про час поза рингом. — «Це неповторне відчуття — ніби ти маєш надздібності, і ти на вершині світу. Я сумую за тим хлопцем. А мої діти дивляться на мене як на звичайного мужика. А я ніколи не був звичайним».
