Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

Культовий аргентинський наставник збірної України з волейболу дав велике інтерв’ю Sport.ua

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

Чоловіча національна команда України спричинила справжній фурор своїм дебютом у Лізі націй, найпрестижнішому комерційному турнірі в світовому волейболі на рівні збірних. Наша команда, якій пророкували боротьбу за виживання, виграла п’ять матчів з восьми і після двох третин групового етапу посідає шосте місце серед 18-ти найкращих на планеті. Вихід у Фінал восьми виглядає цілком реальним.

Звісно, що це диво є предметом плідної праці багатьох людей. Але цілком очевидно, що на якісно новий рівень гру збірної України вивів досвідчений аргентинський наставник Рауль Лосано. Прийнявши команду торік, тренер сходу попри відмову дев’яти виконавців за неї виступати тим складом, який вдалося зібрати, вперше в історії виграв для України Золоту Євролігу. Тоді це виглядало приємним шоком. Але ще більший шок відчуваємо зараз.

Таких інтерв’ю Рауль українським ЗМІ ще не давав. Лосано відверто розповів Sport.ua про принципи створення команди, поділився баченням на ситуацію з Плотницьким, розповів про комунікацію з керівником Федерації волейболу Михайлом Мельником і як аргентинець відповів на сакральне запитання: Марадона чи Мессі?

— Президент Федерації волейболу України Михайло Мельник якось впливає на ваші рішення запрошувати в команду тих чи інших гравців? Як у вас налагоджена комунікація з керівником ФВУ?
— Михайло Мельник жодним чином не впливає і не втручається в мої рішення щодо запрошення певних гравців до команди. Ми з керівництвом ФВУ на постійному зв’язку, в нас спільне бачення майбутнього і повне порозуміння. Всі питання вирішуються оперативно і конструктивно. А щодо складу, то я постійно стежу за лігами, де є український гравець, дивлюся багато матчів і стежу за статистикою кожного гравця разом зі своїм асистентом Аґустіном Брішіолі. Потім ми оголосили склад команди та надіслали запрошення.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Збірну України ви прийняли в найкритичніші для нашої країни миті, коли ми ведемо боротьбу за своє існування. Вас не лякав факт, що доведеться працювати з національною командою країни, яка перебуває в стані війни? Перед тим, як приймати цю пропозицію, ви довго думали і чи домагалися від ФВУ і спонсорів якихось гарантій?
— Це було моє свідоме рішення. І саме тому, що ставлюся до України як до країни, ЯКА БОРЕТЬСЯ за своє існування як нації, з глибокою шаною, я це рішення й прийняв. Ми не можемо залишатися байдужими до несправедливості. Підтримка України – це те, що ми ВСІ (виділено Лосано – авт.) повинні робити. З мого боку, підтримка полягає в тренуванні групи гравців. І для мене це – честь. Робити це зараз – велика відповідальність. Для міжнародного спорту факт, що на країну напали, а її збірна грає дуже добре, змушує багатьох людей задуматися. Це добре, коли громадськість пам’ятає Україну та її боротьбу за виживання.

Я не боявся працювати з національною збірною України. Адже ми не тренуємося в окопі. Ми тренуємося в Польщі. Чого б мені боятися? Я недовго про це думав. Мені сподобався цей виклик. Команда здавалася хорошою і я не шукав гарантій від Федерації волейболу. Я розмовляв зі спонсорами, які вкладають величезні кошти та зусилля. Я маю подякувати панові Олександру Герезі за гроші, які він вкладає, а також Федерації волейболу України та Міністерству молоді і спорту. Моя найглибша вдячність за зусилля, яких вони докладають, щоб ми могли тренуватися та грати так багато матчів.

— У пресі є інформація, що для того, аби виправдати ваші очікування, керівництву федерації волейболу Польщі свого часу довелося взяти кредит для реконструкції тренувального центру. Якими були ваші очікування від співпраці зі збірною України?
— Це правда, Польська федерація волейболу доклала великих зусиль для покращення інфраструктури тренувань національної збірної у 2005 році. У центрі «Спала» не було спортзалу, придатного для спортовців такого високого рівня. Сьогодні, 20 років потому, кожен клуб і кожен стадіон мають зал, придатний для тренувань національної збірної. А в Україні зараз інша ситуація. Повторюся, для мене честь тренувати збірну України в такий час.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Чи було вам щось відомо про Україну і наш волейбол, крім того, що тут війна і в нас є Плотницький до того, як ви взялися тренувати нашу команду? У вас були знайомі з України?
— Я знав національну збірну з міжнародних змагань. Також «Кажани» грають у Польській лізі. Знаю, що в Україні були чудові волейболісти, які змінили громадянство… Тепер, сподіваюся, що жоден з них не змінить свій паспорт.

— Ще одним викликом для вас був стан команди, з якою ви почали роботу. Зізнайтеся: що відчували, коли опинилися перед фактом, що дев’ять провідних волейболістів відмовляються виступати за збірну? Не мали бажання відмовитися?
— Ще один виклик у складній ситуації. У той час я не розумів, чому дев’ять гравців одночасно мали сімейні проблеми чи проблеми зі здоров’ям, хотіли відпочити або вважали, що це марні зусилля. Вважаю, що сьогодні, маючи професійну організацію, гравці хочуть бути частиною національної збірної. Мушу сказати, що мав про це розмова з президентом Федерації, віце-президентом та спонсором, компанією «Епіцентр». Сьогодні вони докладають дуже важливих зусиль, щоб допомогти команді з усім необхідним. Моя найглибша їм за це вдячність.

— Сьогодні видно, що у вас є повне порозуміння з усіма волейболістами, зокрема з тими, хто торік не приховував, що не сприймає вашого призначення. У вас була розмова з хлопцями на цю тему?
— Я завжди намагаюся поговорити та зрозуміти кожну людину. Усі різні та мають різні ситуації. Але те, про що ми говоримо, залишається між ними та мною. Я не розголошуватиму особистих розмов. Ніколи раніше цього не робив і я не робитиму цього і зараз.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Можете окреслити основні принципи, за якими ви формуєте команду? Яким критеріям, крім вміння грати у волейбол, має відповідати гравець?
— Основних принципів побудови команди небагато, хоча вони й непрості. У моєму тренерському стилі кожен може вдосконалюватися, кожен повинен розвиватися. Від техніки до фізичної підготовки, дієти та менталітету – все можна вдосконалювати. Ось чому тренування суворі, важкі та тривалі. Перший принцип – це вдосконалення, без виправдань чи виправдань за помилки. Помилки – це можливість для вдосконалення. Ніхто не є великим гравцем, не зробивши помилок під час процесу навчання. Надалі завжди грає той, хто тренується найкраще, бо команда гратиме так, як вона тренується. Другий принцип – це подолання труднощів: зміна часового поясу, подорожі економ-класом для гравців зростом понад два метри не є ні комфортними, ні корисними. Але ніхто не скаржиться, коли нам доводиться тренуватися. Ми повинні подолати ці труднощі. Третій критерій: гравці національної збірної повинні продовжувати навчатися навіть під час змагань. Це стосується високопродуктивних команд і стосується всіх загалом.

— Що для вас краще – команда-зірка чи команда зірок?
— Пріоритетом завжди має бути КОМАНДА. Кожна гарна команда складається з чудових гравців. Відмінні гравці є важливими для побудови гарної команди. У командних видах спорту тренери не використовують терміну «зірковий гравець». Ми визначаємо найкращих гравців сезону за їхньою грою в команді. «Зірками» можуть бути співаки або актори, які виконують індивідуальні дії.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Незадовго до старту нинішньої Ліги націй ви отримали відзнаку від Польської національної федерації – відтепер ваше ім’я на Алеї зірок. Ви зробили для польського волейболу багато, зокрема вивели Кадру в фінал чемпіонату світу-2006. Нам, тим українцям, які цікавляться волейболом, найперше запам’ятався з того турніру один матч – коли поляки перемогли в груповому турнірі росію, поступаючись за сетами 0:2. Якби не та перемога, Польща не вийшла б у півфінал. Всі причетні кажуть, що то була головно тренерська перемога. Згадайте той матч. Чи є він для вас якимось особливим?
— Було і є великою честю бути визнаним Польською федерацією волейболу. У мене особливі стосунки з польським народом. Я завжди відчував прихильність і любов місцевих волейбольних фанатів. Це виходить за рамки моєї роботи. Я завжди висловлюю свою вічну вдячність усій Польщі. А чемпіонат світу 2006 року згадую з теплотою, особливо – матч проти росії. Це була велика перемога. Кожна велика перемога належить команді. Ми всі зробили свій внесок і мужність команди дозволяє здобувати такі перемоги. Хочу сказати, що особливою миттю на недавній церемонії нагородження стала данина пам’яті, яку команда віддала Ареку Ґоласу (24-річний гравець збірної Польщі, який загинув в автомобільній катастрофі у вересні 2005-гоавт.). Для мене це досі дуже зворушлива мить.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Відомо, що на початку роботи зі збірною Польщі ви вигнали з команди трьох провідних волейболістів, які були напідпитку. Приблизно в той самий час схожим чином роботу з футбольною збірною України починав наш футбольний геній Олег Блохін. Чи доводилося вам приймати непопулярні рішення на чолі волейбольної команди України? І якщо можна про них сказати, то які?
— Цей епізод не слід вважати ізольованим інцидентом. Польща мала серйозну проблему 20 років тому. Як і в багатьох інших країнах, проблеми сприймаються як щось природне: «Такі ми». Я це сприйняв, встановив обмеження та правила для всієї команди. Мені довелося ввести санкції до трьох гравців і це був вирішальний момент для зростання команди. Після цього інциденту команда змінила свій менталітет. Також мені довелося замінити двох лікарів, масажиста, а деякі офіційні особи більше не їздили. Це невідомо, але це була та сама проблема. Натомість у мене ніколи не було проблем зі збірною України. А якби й було щось схоже, я б теж прийняв рішення виключити порушників, але я не збираюся поширювати про це інформацію.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Відомо, що ви маєте інженерну освіту. Свого часу технічну освіту мав видатний український футбольний тренер Валерій Лобановський. Отримані знання він зокрема адаптовував під спорт. Ви у волейболі свої інженерні навики якось застосовували?
— Я завжди використовую інженерні інструменти у тренерській роботі. Від вивчення статистики до пошуку покращень у тренуваннях та моніторингу тренувальних програм. Робота тренера якраз і полягає в тому, щоб допомогти всім покращитися в різних аспектах.

— Повернемося до нинішньої Ліги націй. Попереду в нас ще чотири матчі групового турніру. Ризик вильоту Україні вже не загрожує. Але є реальна перспектива вийти у вісімку. Судячи з того, що ви дали працівникам ФВУ завдання робити китайські візи ще після першого тижня VNL, ви вірите в реальність виходу у Фінал восьми. Чи це також психологічний хід?
— Попереду у нас ще чотири матчі групового етапу. Якщо Україна виграє три матчі, ми будемо серед вісімки найкращих команд. Той факт, що я доручив керівництву ФВУ оформити китайські візи, пов’язаний з тим, щоб передбачити обмеження в часі. Я хочу вірити у можливість потрапляння до фінальної вісімки. Це була б винагорода для всіх: 18-ти гравців, усього персоналу, Федерації-Міністерства, пана Гереги (спонсора) та сімей кожного. Це не психологічний хід.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

— Хто буде в заключний тиждень небезпечнішим – Італія, яка може бути однією ногою в чвертьфіналі, чи Сербія і Нідерланди, які боряться за виживання?
— Усі суперники будуть небезпечними на останньому тижні: Італія – чемпіон світу, Нідерланди та Сербія боряться за виживання, а з канадцями в нас останній матч, який може стати вирішальним.

— Українська збірна дуже часто помиляється на подачах. Чи можливо зменшити відсоток помилок?
— Не погоджуюся з цим твердженням. Ми серед 18 найкращих команд у світі команда з найкращим співвідношенням ейсів до помилок. Тобто ми набираємо багато очок і робимо мало помилок… Це не думка. Це – офіційна статистика.

— Вам 68 років. Але виглядає, що ви взагалі не почуваєтеся на такий вік. Як втримуєте тонус, враховуючи, що тренерська робота дуже нервова?
— У свої 68 років я справді насолоджуюся своєю роботою. Я захоплений нею. Я не сприймаю стрес чи тиск як щось негативне. Це частина моєї професії. Єдине, що нас усіх турбує, це те, що я не можу повернутися додому, щоб бути з родиною та друзями. Як мені підтримувати себе? В українській команді є чоловіки, які втратили все — вони втратили брата, вони втратили друзів, і їхні родини в небезпеці… Вони все це подолали. Я не можу хвилюватися, виконуючи свою роботу.

— Аргентина славиться своїм вином. Ви – поціновувач цього напою? Якщо так, то якому вину віддаєте перевагу?
— Я не винний експерт. Люблю пити його за вечерею. Моє улюблене – Мальбек.

— На закінчення дайте відповідь на непросте для кожного аргентинця запитання: Марадона чи Мессі?
— Це два футбольних генії з різних епох. Для мене порівнювати різні епохи некоректно. Сьогоднішній футбол швидший, кваліфіковані гравці краще захищені, а фізична підготовка набагато краща. З 16 до 38 років Лео завжди був ключовим гравцем своїх команд. Тому я б сказав, що Мессі – найкращий в історії.

Рауль ЛОСАНО: «Захищати Батьківщину м’ячем чи в окопі – обов’язок»

Новини України