Аналіз твору
Жанр: ліричний вірш.
Напрям, течія: шістдесятники.
Віршовий розмір: шестистопний ямб.
Римування: перехресне з паралельним.
Строфа:
Провідний мотив, мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути якомога більше, зробити добрі справи.
Ідея: утвердження думки про неповторність кожної людини; заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.
Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.
Художні засоби:
Повтори:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?», «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»
Епітети: «люди — добрі, ласкаві й злі», «усмішка, мука — єдина».
Проблематика:
- людина і суспільство (призначення людини на землі);
- індивідуальність кожної людини;
- швидкоплинність часу і життя.