Аналіз твору
Жанр: вірш. 10-та пісня зі збірки «Сад божественних пісень».
Напрям, течія: бароко. Художньою творчістю Г. Сковороди фактично завершується епоха бароко не лише в українській культурі, а й у європейській.
Система віршування: силабо-тонічна з елементами силабічної.
Віршовий розмір: 4-стопний дактиль. Г. Сковорода завершує епоху силабіки в українській літературі. У його піснях уже виразно помітні впливи народної пісенної традиції й силабо-тонічного віршування.
Римування: паралельне (ааббвв).
Строфа: 5 строф по 6 рядків; у перших трьох строфах останні два рядки виконують роль рефренів (повторів, приспівів).
Тема: змалювання широкої картини тогочасних суспільних порядків, соціальних вад суспільства і надання їм певної оцінки.
Ідея: висміювання суспільних вад (здирництва, пияцтва, бюрократії тощо).
Утвердження совісті як основи справді людського життя, завдяки якій не страшна смерть, якій все одно «мужик то чи цар — все пожере, мов солому пожар»; сатиричне викриття неправедного способу життя людей різних соціальних прошарків (чиновників, купців, кар’єристів, бездумних студентів), які «марноти цього світу» визнали ціннішими, ніж життя по совісті перед обличчям Бога.
Композиція, композиційно-стильові особливості: у 1 строфі автор показує, що кожен у цьому світі вільний вибирати свій спосіб життя; у 2-4 строфах показує, що саме вибирають сучасники (підлабузництво, здирництво, пияцтво, розпусництво та ін.); у 4 строфі протиставляє їхній вибір своєму як життя дурних, божевільних, безбожних людей життю розумному, совісному, у Богові (адже Бог є совість); у 5 строфі показує, що перед обличчям смерті всі рівні: на той світ нічого не візьмеш, зате лише совісна людина не боятиметься її приходу.
Художні засоби, стилістичні фігури: паралелізм, антитеза, інверсія, анафора, повтор, фразеологізм, епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, символ.
Головні герої та їх образи: людей: ліричний герой — людина, яка роздумує над сенсом людського існування, боїться померти «без ума», божевільною, тобто такою, якими стали люди, що живуть навколо неї не по совісті; люди, які забули про совість і віддалися марним радостям цього, матеріального, світу: Петро-кар’єрист; Федька-купець; модник; лихвар; землевласник-магнат; скотозаводчик; затятий багатій-мисли-вець; гуляка; облудний юрист; пустопорожній студент; нерозбірливий коханець; міфологічних істот: смерть — замашна коса; Венера, Амур; предметів і явищ: місто; чини; гроші; будинки; коса смерті («страшна сталь»).
Примітки та корисна інформація: Пісня Г. Сковороди стала дуже популярною, увійшовши до репертуару кобзарів і лірників. Її популярність підтверджується й тим фактом, що І. Котляревський увів її до канви драми «Наталка Полтавка», де її в дещо видозміненому варіанті виконує возний Тетерваковський.