До дня народження легендарного українського поета та художника Тараса Шевченка 9 березня, Ми розповідаємо його біографію та цікаві факти з життя, про які ви могли не знати.
Шевченківські дні щороку відзначають по всьому світу 9-10 березня. У цей день влаштовують концерти, заходи та літературні вечори на честь Кобзаря. До свята ми розповідаємо коротку біографію легендарного митця.
Тарас Шевченко (1814-1861) – український поет, прозаїк, драматург, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч.
За своє недовге життя Тарас Шевченко залишив нам велику спадщину в літературі, та художньому мистецтві світу, і просто неоціненний вклад в розвиток української культури.
Біографія Тараса Шевченка
Дитинство Тараса
Тарас народився у 1814 році, в селі Моринці, що на Черкащині. Батько – Григорій Іванович Шевченко був кріпосним селянином. Крім Тараса він мав ще шестеро дітей, двох синів та чотири дочки. Роки дитинства Шевченко провів в рідному селі, та селі Кирилівка, яким володів генерал-лейтенант Василь Енгельгардт.
Вже в дитинстві Тарас Шевченко проявив інтерес та здібності до малювання та поезії. У восьмирічному віці він вступив на службу до місцевого дяка – вчителя Павла Рубана, де нишком і навчився грамоти.
Після смерті батьків Тарас наймався пастухом, служив у різних селян і зрештою потрапив у двір пана Енгельгардта, який забрав його до себе в Петербург. Там юний Шевченко став «хатнім козачком», але навіть у такому становищі він не полишив творчості.
На щастя, Енгельгардт помітив пристрасть Тараса до живопису. Тож, через бажання мати придворного художника, поміщик відправив юного Шевченка на навчання. Його вчителем впродовж 1,5 року був портретист Ян Рустем, викладач Віленського університету.
Юність митця
Згодом, у 1831 році генерал-лейтенант Енгельгардт переїхав до Санкт-Петербургу, де навчання Шевченка продовжилось. В Петербурзі Тарас навчався в цехового майстра мальовничих справ – В. Ширяєва. Завдяки Ширяєву юний художник відвідував Ермітаж, та малював статуї Літнього саду. Саме в літньому саду, Шевченко познайомився з Іваном Сошенком, малюючи одну зі скульптур.
Завдяки новому знайомому Тараса представили Брюлову та Жуковському, які згодом відіграли значну роль у звільненні Шевченка. Та, в першу чергу, саме обдарованість цього кріпосного хлопчика була тому причиною.
Ця видатна для Шевченка подія (звільнення з кріпацтва) сталася коли йому було 24 роки. Завдяки Жуковському та Брюлову, котрі провели благодійний аукціон, була зібрана сума в 2,5 тисячі рублів. За ці гроші й було викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка майбутнього великого поета.
Одразу після визволення з неволі Тарас Шевченко пішов до Академії мистецтв. Там, продовживши вивчати живопис, він почав вивчати й твори різноманітних письменників. Під час навчання було видано першу збірку віршів – «Кобзар».
У 1844 році, закінчивши навчання, майбутній письменник повернувся до України. В Україні, приїхавши до Києва, він влаштувався на роботу в тимчасову комісію з питань розгляду старих актів, на посаду художника.
Приблизно в той самий час сталося знайомство Шевченка з Костомаровим, що вплинуло на формування його політичних поглядів.
Заслання Шевченка
В 1846 році, після вступу в Кирило-Мефодіївське братство, Шевченком була написана революційна збірка «3 літа». Саме за вірші цієї збірки, Тараса заарештували в 1847 році. Згодом його було відправлено в заслання, на службу в Орську Фортецю, де він служив солдатом. Окремим указом Миколи Першого Тарасу Шевченку було заборонено писати, та малювати. Та, попри указ, поет все одно крадькома писав вірші, та малював.
Так, в 1848 році, Шевченко був включений в експедицію для дослідження Аральского моря в якості художника. Саме там було створено акварельні пейзажі та портрети.
Ще в одній експедиції – в гори Каратау Тарсом було написано декілька повістей російською (Перу шевченка належать російськомовні Княгиня, Варнак та ін.) та створено декілька картин.
Життя після заслання
В 1957 році Тарас Шевченко повернувся з заслання. Багато в чому, цим він зобов’язаний графу Толстому, та його дружині. Попри те, що постійне перебування в Україні, йому заборонено – в 1859 Тарас Шевченко приїжджає до України. Та через постійний нагляд поліцейських згодом повертається до Петербургу.
На той момент, підірване засланням здоров’я підводить поета, й свій 47 день народження він зустрічає вже важкохворим.
10 березня 1861 року Україна втратила одного з найталановитіших своїх синів. Смерть Тараса Шевченка застала в Петербурзі, далеко від рідної Землі. Похований був на смоленському кладовищі. Та згодом, як і було вказано нам в заповіті, прах Шевченка був перевезений в Україну, на Тарасову гору. Там, як і просив поет «Було видно, було чути, як реве ревучий».
Тарас Шевченко залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.